Дякуємо тобі, Герою!
Він міг би стати інженером, офіцером або ще кимось. А став Героєм. Коли ти вперше знайомишся зі студентами-першокурсниками, то зазвичай запам'ятовуєш якісь деталі. Запам’яталися очі Нікіти: глибокі, вдумливі, довірливі. Коли сміявся, то очі так і сяяли. А коли сумував, то наче брижі з'являлися на злегка сколиханій воді. Такі очі Нікіта Жевнов отримав в спадок від мами, невеличкої на зріст жінки, але з перших хвилин спілкування, розумієш, що окрім очей, пані Ірина подарувала своєму синові сильний характер та величезне серце.