День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни або день пам'яті в Україні відзначається щорічно 22 червня, у день початку німецько-радянської війни (1941—1945), яка забрала життя кожного п’ятого українця.
Друга Світова війна – біль людства ХХ століття. Як влучно зазначив історик Тімоті Снайдер, у центрі колоніальних планів Гітлера була Україна, яка мала стати стратегічно важливим ресурсним придатком Третього Райху. Таким самим ресурсом Україна була й для Сталіна, а тому зіткнення двох тоталітаризмів стало неминучим.
Сьогодні Україні також випала ключова роль у тому, яким буде світ завтра. Але тепер мова вже не стільки про економічні та природні ресурси, якими міг би заволодіти путін, а про існування нашої держави взагалі. Досягнувши принаймні часткових успіхів у своїй війні, кремль засвідчить, що міжнародний лад, створений після 1945 року й остаточно закріплений після 1991-го, може бути переглянутий. І чим більшими будуть його успіхи, тим більш переконливим стане цей приклад.
Тому сьогодні також особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності перед тими, хто віддав своє життя за незалежність та суверенітет нашої України.
Колектив коледжу низько вклоняється найріднішим героям – випускникам та працівникам нашого закладу освіти, а саме:
Горбенку Андрію Степановичу (06.01.1971 – 19.02.2015),
ДімітровуМихайлу Сергійовичу (26.10.1983 – 17.01.2018),
Доброштану Дмитру Миколайовичу (15.04.2002 - 27.03.2022),
Шевчуку Олександру Андрійовичу (18.09.1992 - 09.07.2022),
Омельченку Сергію Валерійовичу (24.03.1998 - 13.07.2022),
Одноволику Олексію Сергійовичу (19.03.1983 – 26.07.2022),
Жевнову Нікіті Сергійовичу (09.11.2001 - 04.08.2022),
Решетняку Сергію Володимировичу (21.10.1985 – 03.10.2022),
Козловському Євгенію Сергійовичу (03.08.2001 - 08.10.2022),
Сімонову Дмитру Олександровичу (24.07.1973 – 30.10.2022),
Юсупову Вадиму Олександровичу (06.12.1989 - 04.11.2023),
Цьомі Віталію Петровичу (25.11.1986 - 06.12.2022),
Достовалову Євгену Миколайовичу (28.05.1992 – 13.12.2022),
Буткевичу Антону Андрійовичу (08.02.1999 – 28.11.2023),
Кудревичу Тарасу Володимировичу (15.12.1986 - 03.01.2024),
Гатенюку Ярославу Івановичу (29.03.1991 – 27.02.2024),
Покулю Аркадію Дмитровичу (05.11.1974 - 14.04.2024),
Дмитренку Денису Юрійовичу (22.03.1989 – 27.05.2024),
Борщу Олегу Івановичу (16.03.1979 - 19.08.2024),
Селіванову Владиславу Сергійовичу (01.04.1995 – 01.02.2025),
Кравченку Олександру Миколайовичу (09.12.1987 – 28.02.2025),
Іванію Михайлу Миколайовичу (25.05.1972 – 21.04.2025),
Лузанівському Юрію Олексійовичу (12.11.1983 – 03.06.2025).
Поки триває війна, ми не можемо знати ані точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.
Слава Україні! Героям слава!
